Щороку українці сплачують податок на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок. Обов'язок поширюється на житлові та нежитлові об'єкти, а також їх частки. При цьому не вся нерухомість автоматично оподатковується — діють обмеження та правила, закріплені Податковим кодексом України.
До житлової нерухомості відносяться квартири, приватні будинки, дачі та садові споруди – все, що призначене для проживання. До нежитлового фонду відносять офіси, готелі, магазини, склади, гаражі, торговельні та виробничі приміщення.
Окремо зазначається, що незавершені об'єкти будівництва не визнаються об'єктом оподаткування та не оподатковуються.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, які офіційно володіють нерухомістю. Це правило поширюється також на нерезидентів. Податок нараховується незалежно від цього, володіє людина об'єктом повністю чи має лише частку.
При цьому діє неоподатковуваний мінімум площі: 60 м² для квартири, 120 м² для будинку та 180 м² сумарно для різних об'єктів нерухомості. Якщо площа перевищує ці норми, податок нараховується лише на зайві квадратні метри.
Ставку податку встановлюють місцеві органи влади, проте вона не може перевищувати 1,5% мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року.
Раніше ми писали про податок на квартири та будинки: у яких випадках можна не платити.
Також "Знай" інформував, що сплата податків за квартири: українців попередили про важливий нюанс.
Крім того, ми писали, що податковий борг заблокує нерухомість: як не втратити право власності.
