Осінь для наших предків була не просто зміною сезону, а окремим великим розділом народного календаря. Коли завершувалися польові роботи, українці починали уважно вдивлятися в природу: за листям, дощем, вітром і першими заморозками вони намагалися вгадати, якою буде зима, чи вродить наступний урожай і навіть чи скоро в хаті гратимуть весілля.
Про те, як саме наші пращури «читали» осінь, розповідає проєкт Styler (РБК-Україна) на основі етнографічних архівів ІМФЕ імені Максима Рильського та матеріалів Музею Івана Гончара.
Коли починалася осінь за народним календарем
У традиційному українському календарі рубіж літа й осені пов'язували з днем Семена Стовпника. Раніше він припадав на 14 вересня, а після переходу на новоюліанський календар його відзначають 1 вересня. Саме цей день символізував завершення літа й початок нового господарського етапу.
На Поліссі на Семена запалювали «посвіт» — джерело світла в домі. Відтоді частину робіт, які влітку виконували надворі, переносили до хати, а разом із ними починалися вечорниці та «досвітки».
Погоду на Семена вважали своєрідним «оракулом» для майбутнього врожаю. На Гуцульщині вірили: гарний день обіцяє врожайний наступний рік. А час появи дощу підказував, коли сіяти озимину — ранковий дощ був знаком для раннього сіву, денний — для середнього, а вечірній — для пізнього.
Обжиночний сніп пов'язував один урожай з наступним
Окреме місце в осінньому циклі займав обжиночний сніп. Зерно з нього зберігали й використовували для наступного сіву, тож він символічно поєднував завершення одного землеробського року з початком іншого.
Покрова — старт весільного сезону
Після завершення основних польових робіт в українському селі починався справжній весільний сезон, і його головним святом була Покрова, що припадає на 1 жовтня. Дівчата молилися в цей день про майбутніх наречених, а в народі казали: «Покров покриває землю листком, а дівку — вінком».
Сім'ї, де були незаміжні доньки, символічно показували, що готові приймати сватів: біля хати виставляли калину та власноруч виготовлені рушники, а двері лишали відчиненими — так сподівалися наблизити сватання.
Як вгадували погоду на зиму
Покрова була важливим днем і для «метеопрогнозу». На Чернігівщині стежили за листям на деревах: якщо воно ще трималося — чекали теплої зими, а якщо вже облетіло — холодної. Зважали й на вітер: вітер із «теплого краю» віщував теплу зиму, а з «холодного» — відповідно холодну.
Була й така прикмета: якщо на Покрову сніг ще не вкрив землю, то його, вірили, не буде аж до листопада й грудня.
Чого не можна було робити восени
Народний календар восени містив і суворі заборони. Найбільше їх припадало на день Параскеви-П'ятниці, який відзначають 28 жовтня. Того дня боялися шити, прясти й ткати: існувало повір'я, що свята П'ятниця ходить по землі в образі жінки, тіло якої поколоте гребенями й зранене голками та веретенами через те, що господині порушують заборону.
Ще одне осіннє повір'я стосувалося Другої Пречистої — Різдва Богородиці 8 вересня. У деяких місцевостях вірили, що того дня змії збираються докупи на чолі зі своїм «царем», тому люди уникали зайвого перебування на дорозі.
Раніше портал Знай повідомляв, церковне свято 9 вересня: Йоакима й Анну просять про родинне щастя, а гадання заборонено.
Також наш портал інформував, свято може закінчитися лікарнею: що треба перевіряти перед купівлею торта.
