Українські села масово вимирають: як виживають люди далеко від цивілізації

В Україні зникають цілі села, міліють не тільки молочні річки. З карти зникли майже тисяча сіл за часи незалежності, і щороку ця цифра зростає.

Є густонаселені села, де щодня кипить життя, є ті, де працюють агрокомплекси і процвітають ферми. А є ті, куди навіть неможливо заїхати машиною. Про це йдеться на сайті "Всеукраїнської асоціації пенсіонерів".

На Закарпатті, на лівій притоці річки Уж у гірській долині знаходиться село під назвою Гусний. До нього веде грунтова дорога, по якій не зуміє проїхати легкова машина. По бездоріжжю необхідно пройти кілька кілометрів, після чого на пагорбі можна буде помітити класичну бойківську церкву. І лише з часом можна буде помітити перші напівзруйновані будинки, далеко розкидані один від одного. Однак одну жінку вдалося все ж зустріти - Руслану Шоляк - господиню одного з будинків.

"Село раніше краще було. Було більше молоді. А то ся всі вже позабирали геть відтити", - каже вона, не пам'ятаючи, коли востаннє виходила в село.

Адже там людей майже не залишилося і їй можна порахувати односельців на пальцях. У Гусному залишилося всього 24 людини.

"У нас магазину тут немає, на ужок ходимо. Пішки треба десь годину", - каже вона.

Автобусам не рентабельно їздити в село. Раз на місяць туди приходить пішки листоноша, щоб віддати людям пенсію. Є один підприємець, який розвозить хліб, але для цього об'їжджає Гусний горами.

Також зустріли хлопчика Андрія Штелиха, який навчається в школі-інтернаті в іншому селі, де живе весь тиждень. І тільки на вихідні він добирається додому на возі в село Лікіцари - він єдина дитина там - серед інших 15 жителів, включаючи його.

"Я сам там, єдиний, едний тай і все, там більше нікого", - говорить він.

Переважно пенсіонери, одним з яких виступає Олексій Бескид, з сумом показуючи порожні будинки, і розповідаючи, як в його молодості там проживало близько триста чоловік. Спочатку не стало школи, в якій 53 дитини навчалися у дві зміни. Потім закрили клуб і магазини. Залишилася лише старовинна церква.

Грунтова дорога починається там, де закінчується асфальтована. Вона веде в село Бобове. Один з жителів-Юрій Шафар-заробляє тим, що він столяр. І займається улюбленою справою навіть на пенсії. Їй не доводиться нудьгувати в своїй майстерні. Однак, коли згадує молодість, переходить на мінорний тон.

"Раніше було багато нас тут людей було багато весело, дружньо. А тепер що, залишилися туй майже самі старі дітвори немає, немає молодшого та й немає і дітей...", - говорить він.

У селі присутня школа - аварійне приміщення, яке в буквальному сенсі тріщить по швах. Зазвичай там проводять уроки, проте вчаться там всього чотири дитини. Зараз же там карантин.

Оксана Зеленьков - мама 11 дітей. Вони є надією Бобового, так як поки вони будуть рости - село буде жити.

Нагадаємо, проста бабуся прославила український борщ на весь світ: "Нехай думають, що хочуть"

Як повідомляв "Знай.ua", під Тернополем герой АТО у розпачі поліз у петлю, копи ледь встигли: "З життя йду добровільно"

Знай.ua писав, франківчанин показав Кличко, що робити з велосипедом: Говерла під колесами