Молодий воїн пішов захищати Україну на Донбас у 18 років: "Це наш обов'язок"

Зараз йому всього 23 роки, на війні він вже п'ять років, а виріс в селі поруч з Сєвєродонецьком. Після дев'ятого класу навчався в педагогічному коледжі Лисичанська і мріяв навчати дітей фізкультурі. Хлопець щодня проходив повз батальйон "Луганськ-1", де познайомився з добровольцями, з якими згодом проводив практично весь свій вільний час. Іван допомагав облаштовувати блокпости, розмовляв про історію та сьогодення України, а також про її майбутнє.

"I як тільки хлопцеві виповнилося вісімнадцять - він відправився у військкомат. А далі-навчальний центр "Десна", де вчорашнього студента досвідчені інструктори вчили воювати і виживати на війні. Після цього Івана направили в окрему механізовану бригаду на Харківщину. І відтоді вже п'ять років хлопець у піхоті. Разом з бригадою Іван пройшов ротації в Красногорівці, на шахті "Бутівка", Авдіївській промзоні, а тепер зі своїм підрозділом займає бойові позиції на рідній Луганщині", - йдеться в публікації.

У липні 2017 року путінські окупанти почали крити позиції піхотинців з мінометів опівночі. Після цього приєдналася ствольна артилерія і танки. Тоді майже ніхто не постраждав, адже добре навчені воїни зуміли зайняти позиції в укриттях. Але вже під ранок ворог впритул наблизився до двох опорників піхотинців і зав'язався ближній бій. Піхотинці чинили шалений опір незважаючи на те, що сили ворога значно перевершували. Але диверсійна група була успішно вибита завдяки розгортанню підкріплень.

"Та перша ротація в районі Красногорівки, мабуть, була для воїна найважчою. Там цей звичайний, привітний, молодий хлопець з Луганщини - вчорашній студент з добрими очима отримав своє перше бойове хрещення і вперше втратив побратимів. А далі вже була Авдіївка-шахта "Бутівка" і промзона...", - йдеться в публікації.

Після цього Івана чекало кілька курсів підготовки та навчання. А тепер він головний сержант і разом зі своїм взводом утримує позиції на Луганщині, командуючи ВОПом і вправляючись на рівні з офіцерами. Командир роти заявляє, що хлопець справжній представник сержантського складу, будучи надійним, відповідальним, ініціативним і досвідченим. Українські воїни постійно допомагають місцевим жителям з продуктами, дровами і водою.

"Люди тут живуть в основному літні, ми їх підтримуємо як можемо-це наш обов'язок. Грандіозних планів не будую, поки йде війна - я тут зі своїми хлопцями, а далі — по ситуації", - каже Іван, плануючи знову їхати в учбовий центр на курси підвищення рівня після виходу в ППД.

Якби не війна, хлопець пішов би навчати дітей фізкультурі в школі, полюбив би хорошу дівчину і завів сім'ю.