Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяАлекс Якутов народився і виріс в Маріуполі. І хоча з початком повномасштабного вторгнення перебував у Києві, серце його вболівало за рідне місто. Там він провів своє дитинство, і там залишилися найближчі йому люди – мама і рідний брат. Днями шеф і експерт "На ножах" обрадував своїх фанатів новиною – його рідним вдалося вирватися з пекла. Але не всім так пощастило. Новий канал розпитав Алекса про те, що довелося пережити його рідним, поки вони не опинилися в безпеці.
Коли востаннє був у Маріуполі.
– В середині лютого. Все було спокійно, ніхто не вірив у повномасштабне вторгнення. Люди будували будинки, планували відкривати і розширювати бізнес. Я приїжджав, щоб консультувати власників ресторанів, допомагав з меню, спілкувався з кухарями. Не було жодного натяку на війну. Тільки після повернення до Києва помітив, що всі говорять про вторгнення, пакують валізи і їдуть. Тоді подзвонив братові, який живе в Маріуполі, порадив виїхати в Дніпро. Він відвіз сім'ю, але сам залишився вдома з мамою. Коли все почалося, активно волонтерив. У нього були заощадження, які все віддав у ЗСУ. Поки ситуація в місті була більш-менш, він допомагав військовим. Далі довелося сидіти по підвалах.
Коли зв'язок з рідними зник.
- З самого початку їм вдалося виїхати з Маріуполя в село Старий Крим. Брат деякий час мотався з села до Маріуполя, допомагав ЗСУ. Потім зв'язок зник. У село прийшли "ДНРівці". Вони прийшли з обшуками до брата з матір'ю. Після цього рідні почали ховатися в іншому будинку в підвалі. Так і провели цілий тиждень. Потім брат вийшов на зв'язок, написав, що вони живі і здорові. І знову зв'язок обірвався. Згодом на свій страх і ризик, без зелених коридорів вони поїхали, взявши з собою в машину ще одну сім'ю. Було дуже важко, вони проїхали близько 15 блокпостів "ДНР", де постійно зупиняли і влаштовували перевірки і допити.
Що відбувалося в Маріуполі.
- Навіть десятої частини не можу розповісти, бо це просто не вкладається в голові. Не віриться, що таке може відбуватися в XXI столітті в країні в центрі Європи. Розповідали, як снаряди сипалися один за іншим, їсти було нічого, пити - теж, люди зливали воду з батарей і збирали воду в калюжах. Уявіть, у вас на руках – тримісячна дитина з температурою. Його потрібно відпоювати, а ви не можете. Тому що немає води. І поїть малюка водою з батареї, тому що це єдине джерело будь-якої рідини. Так робили одні мої знайомі - дуже багаті люди. Також розповідали, як не могли поховати людей, бо земля була промерзлою, і собаки тягали частини тіл.
Чому саме Маріуполь буквально стирають авіабомбами.
- У мене багато питань-чому саме Маріуполь так ненавидять рашисти? Адже вони все роблять за принципом-не шкодувати нікого. Не бомблять точково по складах і військових частинах. З самого початку били по повній. Думаю, причин кілька. Перша - вони ненавидять "Азов". Ті свого часу не віддали Маріуполь. І зараз героїчно захищають місто, не здаючи його ворогові! Військові стоять, показуючи всьому світу, що українці не подарують ворогові ні клаптика своєї землі. А ще, можливо, тому що Маріуполь почав дуже активний розвиток. Якщо порівнювати з Донецьком, який під "ДНР" відкотився років на 15 тому, Маріуполь здійснив космічний економічний стрибок. І це незважаючи на те, що місту теж свого часу дісталося. Він оговтався, пішов вперед. В останні роки Маріуполь дуже змінився, став неймовірно красивим, інфраструктура була на високому рівні, пляжі чистили. У місто вливалися великі гроші, і люди відчували себе добре і спокійно. Може, ненависть ще тому, що росіян там не хочуть бачити, їх не зустрічають з квітами. Хоча в місті живе багато російськомовних і етнічних росіян, але вони люблять Україну і хочуть жити в Україні. Люди стали проблемою для російських військ, мабуть, тому вони вирішили стерти місто. Так простіше, ніж потім розбиратися з тими, хто проти режиму.
Чи є у Маріуполя майбутнє.
- Навіть якщо від міста залишаться руїни, рашисти не віднімуть у Маріуполя головне – море. Місце сили всіх городян вони не знищать. Коли я приїжджаю в Маріуполь, йду на море. Я виріс біля нього, воно мене заспокоює, наповнює. А ще їм не зломити дух маріупольців. Ті, хто вирвалися, і з ким я говорив, не бояться повертатися, не бояться залишатися в Україні. Хтось, трохи прийшовши до тями, відразу став волонтерити, а хтось хоче брати зброю і захищати рідну землю. Місто визначають його люди. Так от, як би рашисти не намагалися зробити з Маріуполя руїни, місто залишається в серцях. Є і буде кому його відновлювати. І, повірте, він буде ще краще!
Нагадаємо, що українських біженців вигнали з табору в Німеччині "без причини": "Документи загубилися".
Раніше ми повідомляли, що командування полку "Азов" спростувало чутки про втечу з Маріуполя.
