Письменниця Лариса Ніцой вразилася горем українців і не стримала сліз: "Поламані, покалічені долі"

Українська дитяча письменниця Лариса Ніцой продовжує оплакувати трагедії української нації.

Черговим постом про це мовна активістка поділилася на своїй сторінці у соціальній мережі "Фейсбук".

Ніцой розповіла, що мала дуже приємну поїздку до Карпат, де провела низку зустрічей з дітьми та дорослими. Однак дорогою додому до Києва вона звичною маерою взялася за читання і не змогла стримати сліз через оповідання "Табаба" української авторки Любові Бурак. Цей твір викликав у Ніцой цілий вир емоцій та думок, якими вона й поділилася зі своєю аудиторією.

"Так боляче читати про поламані, покалічені українські долі... Аж дихати немає чим від того болю... І сльози з очей річкою.

Наш народ - як зранений птах. Йому би перемотати крило, обережно вмостити в кубельце і, щоб зцілювалася зболіла душа, легенько розправляючи пір'ячко, заспокійливим голосом вуркотіти над вухом казки, в яких завжди перемагає добро, і що те добро буває не лише в казках. Лагідним голосом вселяти віру у власні, розгублені в тяжкій дорозі сили.

... Після прочитаних оповідей про наше минуле, коли не вистачає кисню, аби зробити вдих, постають перед очима телевізійні студії, де навпроти сидять випещені прилизані опоненти, в яких відкривається рот зневажливо пхекати на українців і на все, що нам дороге.

Як?! Як можна лишатися глухими, сліпими і такими товстошкірими, щоб не відчувати той біль, крізь який пройшла наша українська нація! Як можна й далі принижувати цей народ у його ж домі, затикати його мову і грубо наступати на горло?

Втираю сльози, відновлюю дихання - і приходить непереборне бажання взяти віника і так відходити тих павучар, щоб духу їхнього не було в українській хаті", — написала письменниця.

Раніше повідомляли, Лариса Ніцой розповіла про непоправну втрату для України: "Я так і не встигла".

Знай.uа писав, Ніцой показала, як українські діти перетворюються з Колі на Миколку, мрія здійснилася: "Московську мову тут не вчать...".