В Україні вже пройшло рівно півтора місяці зі старту весняної призовної кампанії на строкову військову службу, попереду ще стільки ж.

Про те, як проходить призов, і що думають про це самі призовники пише військовий кореспондент Андрій Агєєв для порталу armyinform.

Вранці у дворі Хмельницького обласного збірного пункту близько трьох десятків юнаків. Умовний дрес-код незмінний, більшість в спортивних костюмах і кросівках.

Четверо грають у м'яч, ще п'ятеро стоять навколо офіцера з Нацгвардії, про щось жваво розпитують - цікавляться. Решта - в смартфонах. Ще десятка два метушаться в кабінетах лікарів медичної комісії, проходять профвідбір, спілкуються з психологами.

Призовники у Хмельницькому військкоматі, фото: armyinform
Призовники у Хмельницькому військкоматі, фото: armyinform

Популярні новини зараз
Погода несе божевільну спеку: прогноз на найближчі дні Заплатите від 17 000 до 51 000 грн: українців попередили про штрафи з 1 квітня Відвикайте від опалення: українців просять зробити це до вимкнення, щоб не постраждати Олена Зеленська здивувала українців своїми ногами, але пояснила, чому так сталося
Показати ще

Полковник Олег Попович підкреслив, що жоден строковик не буде проходити військову службу в районі проведення операції Об'єднаних сил, вони будуть служити виключно в пунктах постійної дислокації своєї військової частини.

- Відверто дивує недостатня обізнаність призовних хлопців. Багато з них запитують: "...А чому я не можу проходити строкову службу в районі ООС?... Як мені потрапити на війну?". Ми пояснюємо, що до сил і засобів в районі виконання бойових завдань у складі операції Об'єднаних сил можуть бути залучені тільки ті військовослужбовці, які уклали контракт зі Збройними Силами України. Тобто ті, у кого служба у війську є основною професією. "І у вас буде така можливість, якщо під час строкової вирішите продовжити службу підписавши контракт!", - говоримо ми їм і пояснюємо механізм реалізації такого права − - підкреслив офіцер.

Серед хлопців у дворі виділявся один, який постійно жонглював яскраво-помаранчевим м'ячем. То на вказівному пальці крутив, ніби глобус, то майстерно ногами набивав.

Я підійшов, ми познайомилися, розговорилися. Звуть його Сергій, прізвище Миколаїв. Хлопець народився і виріс у Старокостянтинові, восени йому виповниться 20 років.

- Служити у війську-моє рішення. Мама і тато не дуже раділи і підтримали. Та й сам я прийшов до цього не відразу. Після закінчення школи недовго думав, ким стати в майбутньому, яку професію отримувати. Люблю Природничі науки: біологію, хімію, звірів і тварин люблю, тому і вирішив стати ветеринаром. На моє рішення служити в армії в основному вплинула компанія моїх нових друзів, з якими я познайомився на гімнастичному майданчику минулого літа в своєму місті. Двоє сьогодні служать за контрактом. Спробую потрапити в НГУ, може в прикордонники, а там вже я буду проситися на службу з собаками – в кінологи. І якщо не приймуть, не ображуся і служити все одно піду, − впевнено, не сумніваючись, підсумував Сергій, не випускаючи з рук свого м'яча.

Ще в коридорі медкомісії, біля Кабінету хірурга, я примітив хлопчину з синцем під правим оком. Зустрівши його на вулиці, запитав, Чи не боксер він випадково. "Ні, я футболіст, дзюдоїст і кухар!".

Так само розговорилися, виявився цікавим співрозмовником, досить розумним і розважливим в думках.

Призовники у Хмельницькому військкоматі, фото: armyinform
Призовники у Хмельницькому військкоматі, фото: armyinform

Владислав Григоренко 1998 року народження. Призивався Білогірським районним ТЦК і СП. У свої 22 роки вже встиг повчитися і покинути католицький ліцей у Польщі, пропрацювати там три роки від помічника кухаря до шефа кухні ресторану із заробітною платою в 1600-2000 доларів США на місяць, повернутися в Україну, побував пекарем та інженером-технологом на кондитерській фабриці в Івано-Франківську.

- Спеціальної освіти кухаря або кулінара я не маю, але в тому бачу своє покликання, сенс всього мого життя. У мене трохи притуплене відчуття нюху, і через це у мене сильніше і яскравіше, ніж у звичайних людей, відчуття смаку, - каже Владислав. - Я повернувся в Україну, щоб отримати тут гарну освіту в якомусь із вишів харчової промисловості.

Раніше повідомляли, дружна сім'я разом пішла на фронт, горе і радість навпіл: все заради України.

Як повідомляв Знай.uа, весна взула в Берці тисячі львів'ян на карантині: служу народу України.

Знай.uа писав, тисячі українців поповнять лави прикордонників: розпочався весняний призов 2021.