Медик Роза проміняла мирне небо на бойові будні заради Батьківщини: "Присяга - це не пусті слова"

Її вибір був легкимі, водночас, важким. Адже коли мешканка харкова із незвичним іменем - Роза відчула, що батьківщині потрібна допомога, вона відразу прийняла це ближче до серця, ніж усі інші. На щастя, чоловік, який також військовий, підтримав її - сказав, що жінки-медики дуже потрібні на війні. Про це пише Аrmyinform

У звичному житті вона вже мала подібний досвід – була медиком у операційному відділенні Харківського онкологічного центру, а також у місцевому шпиталі, тому зміна роботи її практично не злякала. Проте, під час першої ж ротації вона потрапила у пекло й отримала перше бойове хрещення – був страшний мінометний обстріл, під час якого загинув її найкращий друг. Вдразу ж перша евакуація «200». Після цього, життя вже було іншим. Насправді, потім було ще багато подібних небезпечних моментів – евакуації, порятунок хлопців, масові поранення груп військових. Але саме той день, коли загинув її побратим, вона памятатиме усе життя.

«Одного разу ворог ПТУРом улучив у наших розвідників, одразу п’ятеро хлопців були у вкрай важкому стані з осколковими пораненнями, втратою кінцівок… У такі моменти найважче моментально абстрагуватись і адекватно надавати допомогу.» - каже Роза.

Наразі, військова «Фенікс» займає посаду старшого бойового медика роти. Хоч і теперішня ротація набагато спокійніша, та й відпочивати часу немає. А поки відносно спокійно, вона вчить інших надання першої домедичної допомоги. До речі, після тактичних навчань, бійці ще й складають іспит.

«Медик не завжди має змогу опинитись поруч в будь-яку мить, – пояснює медик «Фенікс». – Тому тренуємось евакуйовувати, надавати першу медичну допомогу, зупиняти кровотечу. Дії мають бути доведені до автоматизму. Спочатку хлопці трішки сердились, що я настільки з ними сувора, та тепер дякують за те, що спуску не даю.»

У той час, коли вона із чоловіком охороняють державу, на повернення батьків додому чекають двоє синів. Проте, навіть діти не можуть змусити її повернутися до колишнього життя.Роза впевнено стверджує, що присяга – це не пусті слова, а обов’язок. До того ж, маючи таких сильних та безстрашних батьків , сини , вже у юному віці замислюються про службу в арімї. Бо мають гарний приклад!

Нагадаємо, "Щоб ворог не прийшов": молодий українець залишив діток заради Батьківщини і знайшов "другу сім'ю" на фронті

Як повідомляє портал Знай.uа Мужественный харьковчанин с позывным "Барбариска" променял мирную жизнь на защиту Родины: "Чуть не остался без головы"

Також "Знай.ua" писав, Бойовий медик з позивним "Хімік" знайшов своє покликання на передовій: "Для нас зайві почуття - це розкіш"